Славиться наш університет талановитими людьми, які всі свої сили віддають його становленню та процвітанню. Саме такою людиною був Коваль Микола Федорович – відомий вчений-орнітолог і професійний викладач, який присвятив кращу половину свого життя рідному природничо-географічному факультету.  Нам пощастило з ним жити, працювати і просто спілкуватися. Микола Федорович був зразком для кожного, як турботливий чоловік, люблячий батько, лагідний дідусь,  надійний товариш і невтомний працівник. Саме такими людьми, як Микола Федорович, славиться наш університет, ними гордо пишається вся держава.

Він був душею колективу, завжди доброзичливий, чуйний, вболіваючим за все і за кожного. Всі, від студента до викладача, прислухалися до порад Миколи Федоровича, відчуваючи у них джерело розуму та мудрості. У свої майже 70 років він був молодий душею: любив українське слово, поезію та пісню. Біля нього завжди юрбилася молодь, вбачаючи у ньому не лише старшого наставника, а й вірного друга. Його життя знайшло своє продовження в чудових дітях та внуках, а добрі справи і починання – у  талановитих, безмежно вдячних учнях та студентах.

Шанували Миколу Федоровича у всій Україні, як знаючого фахівця й працьовитого науковця. Велику увагу він приділив і рідній Уманщині, єдиний і вперше описавши птахів знаменитого парку «Софіївка». Безмежною була і його по-батьківськи відверта любов до студентства, якому він впродовж більш як 30 років дарував свої знання, навчав розуміти світ, любити та цінувати життя.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи.

(В. Симоненко)

Його не стало у День студента, з якими він був до останнього. Осиротіла дружина, діти та внуки, студентський і педагогічний колектив університету.

Ми запам’ятаємо його привітно усміхненим і доброзичливим, вимогливим і уважним, інтелектуалом і мудрим педагогом, неординарною особистістю та великим життєлюбом.